Saxno
Пользователи
- Реєстрація
- 06.04.2014
- Повідомлення
- 141
- Репутація
- 14
- Вік
- 41
Виявляється, у нас в Україні немає ринку акцій. Про це я дізнався зовсім недавно, незважаючи на те, що інвестуванням займаюся вже 6 років. Протягом всього цього часу я активно вивчав і займався інвестуванням. Пройшов безліч курсів. У мене навіть є державний сертифікат на управління активами. Але ось тільки зараз зрозумів, що в Україні ринку акцій просто немає. Вірніше де-юре - є, а от де-факто - немає.
Фондовий ринок існує для залучення бізнесом приватного капіталу: будь то продаж акцій власником на первинному ринку, випуск облігацій для залучення позикового капіталу та ін. Як побічний ефект, який при цьому виникає, компанії отримують ринкову оцінку і стають публічними.
У нас же немає компаній по-справжньому публічних. Усі вони торгуються на фондовому ринку, тому що в законі написано, що відкрите акціонерне товариство, має зареєструватися хоча б на одній біржі. Жодна з них не торгується, тому що захотіла залучити приватний капітал, отримати ринкову оцінку і стати публічною. Більш того, багато з них взагалі не знають, що їхні акції торгуються на біржі. А багатьох це навіть дратує. Звідси немає ніякої поваги до міноритарного акціонера. Міноритарії ніяк не захищені: дод. емісії, які розмивають їх частку, постійне зниження free-float, як результат зниження ліквідності, використання трансфертного ціноутворення (виведення прибутку в офшори). Одна з "блакитних фішок" Азовсталь у 2012 році при виручці більше 30 млрд. грн. фіксує збиток понад 2,5 млн. Хоча в 2001 році при виручці 4,5 млрд. вона мала прибуток майже 350 млн. І таких прикладів море. Зайве говорити, що ціна акцій на фондовому ринку абсолютно не цікавить власників цих компаній, так як вона ні про що не говорить. А фундаментальний аналіз не має ніякого сенсу - він просто марний.
Ось ще один вражаючий приклад. Компанії Північний ГЗК, Центральний ГЗК у своїй звітності показують гарний прибуток і платили непогані дивіденди протягом тривалого часу. Нещодавно я дізнався, чому вони це робили. Виявляється, free-float цих компаній складає не більше 0,5%. І власникам цих компаній не шкода поділитися 0,5% прибутку з міноритарними акціонерами. Це смішно - але це факт.
Таким чином, наш фондовий ринок не виконує своєї функції і існує суто формально. Як ще кажуть - у нас це його демо-версія. В індексі UX з усього 10 компаній у половини free-float менше 5%. В той час як індекс "блакитних фішок" ММВБ з 17 компаній немає жодної, в якій free-float був би нижчий 10%. За майже 16 років фондовий ринок України виріс в 3 рази, в той час як фондовий ринок Росії виріс більш ніж в 13 разів. За останні два роки ліквідність на нашому ринку впала в 50 разів.
Абсолютно не можна сказати, чим все це обернеться для міноритарного акціонера. На жаль, про це не прийнято говорити на курсах, про це не говорять компанії з управління активами. Це розуміє невелике коло професіоналів з пристойним досвідом.
Мій портфель вже сформований здебільшого з акцій. До цього я інвестував в фонди. А наш ринок інститутів спільного інвестування - це взагалі цирк. Це не більш ніж експеримент над чужими грошима. Тільки про наші фонди можна написати окрему книжку.
Коли я починав займатися інвестуванням, один мій друг сказав: "Краще б ти поклав гроші в класний банк." А інший: "Це все одно, що викидати гроші в трубу". І ви знаєте, навіть зараз, через кілька років мені нічим їм заперечити. Вони обидва виявилися праві. Внутрішня ставка за депозитами у мене склала майже 20% при середньорічній інфляції 15% (цей рік не беремо до уваги). Таким чином, розміщуючи гроші на депозиті, я б мав реальну прибутковість та капітал в 2,5 рази більший, ніж зараз. Замість цього я роками пересижую в пристойних мінусах і тільки мрію вийти в нуль. Але одна справа, якщо б це було дійсно на реальному ринку, а інша - коли це в принципі нікому не потрібно.
Загалом, ризики для нашого міноритарного акціонера прорахувати неможливо. А інвестування у фонди і фондовий ринок України по своїй суті не має сенсу, так як немає самого головного - самого ринку. Тому професійним учасникам нічого більше не залишається, як перетворювати цю подобу ринку в казино: стимулювати дрібних фізиків до гри, формувати у них помилкові цінності, називаючи це заробітком (хоча до роботи це ніякого відношення не має) або інвестиціями (зайве говорити, що і до інвестицій це ніякого відношення не має). Ошукані фізики намагаються відібрати гроші один у одного, стабільно збагачуючи брокерів та інших організаторів торгів.
Загалом, прикро і сумно! Не знаю, звідки у мене спочатку була віра, що це все має сенс у нашій країні?!
Фондовий ринок існує для залучення бізнесом приватного капіталу: будь то продаж акцій власником на первинному ринку, випуск облігацій для залучення позикового капіталу та ін. Як побічний ефект, який при цьому виникає, компанії отримують ринкову оцінку і стають публічними.
У нас же немає компаній по-справжньому публічних. Усі вони торгуються на фондовому ринку, тому що в законі написано, що відкрите акціонерне товариство, має зареєструватися хоча б на одній біржі. Жодна з них не торгується, тому що захотіла залучити приватний капітал, отримати ринкову оцінку і стати публічною. Більш того, багато з них взагалі не знають, що їхні акції торгуються на біржі. А багатьох це навіть дратує. Звідси немає ніякої поваги до міноритарного акціонера. Міноритарії ніяк не захищені: дод. емісії, які розмивають їх частку, постійне зниження free-float, як результат зниження ліквідності, використання трансфертного ціноутворення (виведення прибутку в офшори). Одна з "блакитних фішок" Азовсталь у 2012 році при виручці більше 30 млрд. грн. фіксує збиток понад 2,5 млн. Хоча в 2001 році при виручці 4,5 млрд. вона мала прибуток майже 350 млн. І таких прикладів море. Зайве говорити, що ціна акцій на фондовому ринку абсолютно не цікавить власників цих компаній, так як вона ні про що не говорить. А фундаментальний аналіз не має ніякого сенсу - він просто марний.
Ось ще один вражаючий приклад. Компанії Північний ГЗК, Центральний ГЗК у своїй звітності показують гарний прибуток і платили непогані дивіденди протягом тривалого часу. Нещодавно я дізнався, чому вони це робили. Виявляється, free-float цих компаній складає не більше 0,5%. І власникам цих компаній не шкода поділитися 0,5% прибутку з міноритарними акціонерами. Це смішно - але це факт.
Таким чином, наш фондовий ринок не виконує своєї функції і існує суто формально. Як ще кажуть - у нас це його демо-версія. В індексі UX з усього 10 компаній у половини free-float менше 5%. В той час як індекс "блакитних фішок" ММВБ з 17 компаній немає жодної, в якій free-float був би нижчий 10%. За майже 16 років фондовий ринок України виріс в 3 рази, в той час як фондовий ринок Росії виріс більш ніж в 13 разів. За останні два роки ліквідність на нашому ринку впала в 50 разів.
Абсолютно не можна сказати, чим все це обернеться для міноритарного акціонера. На жаль, про це не прийнято говорити на курсах, про це не говорять компанії з управління активами. Це розуміє невелике коло професіоналів з пристойним досвідом.
Мій портфель вже сформований здебільшого з акцій. До цього я інвестував в фонди. А наш ринок інститутів спільного інвестування - це взагалі цирк. Це не більш ніж експеримент над чужими грошима. Тільки про наші фонди можна написати окрему книжку.
Коли я починав займатися інвестуванням, один мій друг сказав: "Краще б ти поклав гроші в класний банк." А інший: "Це все одно, що викидати гроші в трубу". І ви знаєте, навіть зараз, через кілька років мені нічим їм заперечити. Вони обидва виявилися праві. Внутрішня ставка за депозитами у мене склала майже 20% при середньорічній інфляції 15% (цей рік не беремо до уваги). Таким чином, розміщуючи гроші на депозиті, я б мав реальну прибутковість та капітал в 2,5 рази більший, ніж зараз. Замість цього я роками пересижую в пристойних мінусах і тільки мрію вийти в нуль. Але одна справа, якщо б це було дійсно на реальному ринку, а інша - коли це в принципі нікому не потрібно.
Загалом, ризики для нашого міноритарного акціонера прорахувати неможливо. А інвестування у фонди і фондовий ринок України по своїй суті не має сенсу, так як немає самого головного - самого ринку. Тому професійним учасникам нічого більше не залишається, як перетворювати цю подобу ринку в казино: стимулювати дрібних фізиків до гри, формувати у них помилкові цінності, називаючи це заробітком (хоча до роботи це ніякого відношення не має) або інвестиціями (зайве говорити, що і до інвестицій це ніякого відношення не має). Ошукані фізики намагаються відібрати гроші один у одного, стабільно збагачуючи брокерів та інших організаторів торгів.
Загалом, прикро і сумно! Не знаю, звідки у мене спочатку була віра, що це все має сенс у нашій країні?!